Ветерани
П. Я. Защук (12.12.1907 – 05.1943)
Павло Якович народився в Брест-Литовську в сім'ї робітника. У 10 років став сиротою і виховувався в дитячому будинку. 16-річним вступив добровольцем до Червоної Армії. В 1926 році почав працювати клепальником у вагонному цеху заводу імені А. Марті. Виявив організаторські здібності й був направлений на навчання до Запоріжжя, після чого працював парторгом заводу, начальником відділу народної освіти, а з 13 жовтня 1940 року - начальником відділу кадрів облспоживспілки. З самого початку війни мобілізований на фронт політруком роти. Невдовзі його частина була оточена і з боями проривалася на схід. Так Павло Якович опинився в окупованому Миколаєві, де організував і очолив підпільну групу, яка потім увійшла до складу створеного за ініціативою кадрового розвідника В. О. Лягіна «Миколаївського центру». Підпільники влаштували декілька диверсій, збирали і передавали на «велику землю» важливі розвідувальні дані. В 1942 році П. Я. Защука було заарештовано. Через шість місяців його стратили. Пам'ять про П. Я. Защука увічнена у назві однієї з вулиць обласного центру.
П. О. Федорук (09.05.1927 - ?)
На його долю випали війна, окупація, після якої з 1945 до 1951 року служив ув армії. Після звільнення в запас працював відповідальним секретарем редакції районної газети, навчався в Одеській вищій партійній школі, а з 1961 року працював у Первомайську відповідальним секретарем районної, заступником редактора міжрайонної газет, у партійних органах. Без відриву від виробництва закінчив Одеський інститут народного господарства і з 1982 по 1987 рік працював заступником голови правління облспоживспілки з кадрів. За порівняно невеликий відрізок часу Петро Олександрович зумів здобути авторитет і повагу працівників кооперативних організацій і підприємств системи завдяки вмінню працювати з людьми, доброзичливому ставленню до них. В той же час зарекомендував себе висококваліфікованим, компетентним, принциповим керівником. Він до останнього подиху не поривав зв’язки зі споживчою кооперацією, живо цікавився, як вона реорганізовується.
І. Г. Шестириченко (31.10.1923 – 2.01.1989)
Він повернувся з фронту з орденами Слави, Бойового Червоного прапора та Червоної зірки і з 1947 року пов’язав своє життя зі споживчою кооперацією Миколаївщини. В Очаківській райспоживспілці обіймав посади завідувача торговельного відділу, голови правління. Без відриву від виробництва закінчив Херсонський кооперативний технікум та Київський торговельно-економічний інститут. У 1963-1970 роках був головою правління Миколаївського райспоживтовариства, з 1970 по 1982 рік - заступником голови правління облспоживспілки. Колеги знали Івана Гавриловича як сумлінного, принципового, ініціативного керівника. До його бойових нагород у 1971 році додався трудовий орден - «Знак Пошани». Після виходу на заслужений відпочинок працював заступником директора заготзбутбази, директором ресторану «Волна».
А. М. Бойчук (28.09.1949 - 30.11.2001)
Одразу після закінчення середньої школи в 1967 році вступив до Львівського торговельно-економічного інституту, який закінчив у 1971 році. Відтоді все його життя було міцно пов’язане зі споживчою кооперацією Миколаївщини. До і після служби в армії працював старшим ревізором, а з 1977 року - начальником контрольно-ревізійного управління облспоживспілки. У 1986 році був затверджений заступником голови, а в 1994 році обраний членом правління облспоживспілки. А. М. Бойчук знав і любив свою справу, був ініціативним і принциповим керівником, запроваджував у роботу всіх ланок споживчої кооперації області нові технології обліку, аналізу, звітності. Неодноразово обирався членом рад Укоопспілки, облспоживспілки. Самовідданою працею, доброзичливим ставленням до людей заслужив великий авторитет у колег.
В. Г. Чабанов (1.01.1954 – 04.07.2002)
Закінчивши Доманівську середню школу, він навчався в одному з Миколаївських професійно-технічних училищ, а потім служив ув армії. В 1976-у повернувся до рідного райцентру, де став до роботи на харчокомбінаті райспоживспілки. Без відриву від виробництва в 1979 році закінчив Миколаївський кооперативний технікум і вступив до Одеського інституту народного господарства, який закінчив у 1984 році. 5 років поспіль очолював райунівермаг. Правління облспоживспілки помітило здібного молодого фахівця і 1985 року запропонувало пайовикам Новобузького району для обрання головою правління райспоживспілки, яку він очолював упродовж 7 років. З 1992 по 1999 роки був директором Миколаївської торговельної бази облкооплісгоспторгу.
Віталій Григорович зарекомендував себе ініціативним, компетентним, висококваліфікованим керівником з хорошими організаторськими здібностями. Користувався заслуженим авторитетом і повагою кооператорів області. В споживчій кооперації він пропрацював 23 роки. Потім очолив Миколаївський лікеро-горілчаний завод і трагічно загинув від рук найманих вбивць.
А. М. Серебрич (8.07.1920 – 30.03.2007)
Мало кому із кооператорів Радянського Союзу держава виявила таке визнання, як Афанасію Миколайовичу. Народився він у селі Тернівка Жовтневого району в болгарській сім'ї. Трудову діяльність розпочав у 1938 році бухгалтером тамтешнього споживчого товариства, а в 1944 році після звільнення Миколаївщини від німецьких загарбників був обраний головою його правління і на цій посаді беззмінно пропрацював більше півстоліття аж до виходу на заслужений відпочинок.
У робкоопі, а потім учнівському споживчому товаристві імені Коларова він організував велике будівництво підприємств торгівлі та громадського харчування. Чимало уваги приділяв побутовому обслуговуванню населення, відкрив взуттєву, швейну майстерні, перукарню, побудував лазню. Голова правління впроваджував прогресивні форми торгівлі та організації громадського харчування, спеціалізацію торговельної мережі, що сприяло систематичному перевиконанню кооператорами планів товарообігу. Афанасій Миколайович мав почесні звання відмінника радянської споживчої кооперації, заслуженого працівника торгівлі Української РСР, був нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», незмінно, впродовж кількох десятиліть обирався депутатом селищної ради. Кооператори і всі земляки свято бережуть пам’ять про нього. На будинку, де він жив, установлено меморіальну дошку, одна з вулиць Тернівки носить його ім’я, так само, як і міське споживче товариство, організоване на базі колишнього учнівського.
А. Ф. Рехлецький (22.01.1938 – 25.05.2007)
Після закінчення середньої школи він вступив до Вінницької торговельно-кооперативної школи. Розпочав трудову діяльність ревізором райспоживспілки, згодом обіймав посади бухгалтера, головного бухгалтера, голови правління. Без відриву від виробництва закінчив Львівський торговельно-економічний інститут за спеціальністю «бухгалтерський облік». З 1974 по 1991 рік працював у Миколаївській облспоживспілці керуючим гуртово-торговельної контори, заступником голови правління. В 1991 році - на посаді директора виробничо-постачального об’єднання Укоопспілки, а згодом був обраний заступником голови правління Укоопспілки, де працював до виходу на пенсію.
На всіх посадах виявив себе працелюбним, ініціативним, компетентним, здібним керівником, вимогливим до себе і підлеглих, запроваджував новітні на той час технології, користувався великим авторитетом. Він до останку не поривав зв’язків зі споживчою кооперацією, ділився своїм досвідом, давав поради і залишився в пам’яті колег справжнім кооператором.
О. Ф. Фесенко (30.08.1911 – 18.08.2008)
Трудову діяльність Олександр Федосійович розпочав бухгалтером Мішково-Погорілівського сільського споживчого товариства в Жовтневому районі. Потім працював на такій же посаді в Благодатненському споживчому товаристві Арбузинського району, інструктором-ревізором райспоживспілки. У серпні 1941 року разом з іншими кооператорами був евакуйований до глибокого тилу, де в Новопавлівці Ставропольського краю працював бухгалтером райспоживспілки, а потім очолив центральне споживче товариство району. Коли почалося звільнення України, одержав призначення в Одеську область на посаду голови Голованівської райспоживспілки, а восени 1944 року став головою правління Старожинської райспоживспілки на Буковині, де працював до 1948 року. Знову на Одещині працював головою Іванівської райспоживспілки, а потім переїхав до Миколаєва, де упродовж 12 років очолював відділи цін та тари облспоживспілки. Після виходу на пенсію до 1991 року працював на різних посадах у Миколаївському райспоживтоваристві. Нагороджений орденом «За мужність», медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» та «Захисник Вітчизни».
М. М. Бондін (13.12.1913 - червень 2013)
У Миколи Миколайовича за плечима довгий життєвий шлях. Ще в далекому тридцятому він керував рільничою бригадою в щойно організованому колгоспі «Соціалізм» у Горьківській області. Двадцятирічним став головою колгоспу, потім очолював сільраду, був директором раймаслопрому.
Від початку і до кінця війни перебував на передовій. Командир взводу розвідки, політрук роти, парторг полку. Закінчив військову службу в 1960 році підполковником. З 1961 року працював товарознавцем управління заготівель облспоживспілки, а потім начальником плодоовочевого відділу, до 1984 року очолював групу з експорту облспоживспілки. Ті, хто працював тоді в системі, пам'ятають величезні обсяги заготівель сільськогосподарської продукції і сировини. Облспоживспілка постачала городину і баштанні культури Північному і Чорноморському флотам, щодня вантажилися овочами ешелони до Москви і великих міст. Щорічно однієї цибулі відправляли 25 тисяч тонн, помідорів - 17 тисяч тонн. Одна столиця країни одержувала з області тисячу тонн солоних овочів. А керував усім цим потоком М. М. Бондін. Він також координував експорт лікарсько-технічної сировини, гарбузового насіння тощо, взамін яких закордон постачав кооператорам свої товари.
О . С. Черткова (12.04.1917 - 23.08.2015)
Свій трудовий шлях Олександра Сергіївна почала в 1934 році. Після закінчення Херсонського кооперативного технікуму дістала направлення на Одещину бухгалтером Голованівської райспоживспілки. Через чотири роки колишній голова її правління Д. С. Жданов, на той час обраний головою правління щойно утвореної Миколаївської облспоживспілки, запропонував молодому фахівцеві перебратися до Миколаєва. Перед окупацією області разом з іншими працівниками кооперації вона була евакуйована. В роки війни продовжувала працювати за своєю спеціальністю спочатку в Кримспоживспілці, потім Городищенківській райспоживспілці Сталінградської області, Орджонікідзенській райспоживспіці Кустанайської області. Повернулася додому в квітні 1944 року, щойно Миколаївщину було звільнено від загарбників. Відродження споживчої кооперації області проходило на її очах і за її особистою участю. Олександра Сергіївна вийшла на пенсію 1957 року з посади заступника головного бухгалтера облспоживспілки.
Е. Й. Бершадська (29.04.1924 - 02.12.2016)
Їй довелось пережити складну юність, адже закінчила середню школу в 1941 році. У Свердловській області працювала секретарем, статистиком-економістом. Після повернення з евакуації 1945 року навчалась на бухгалтерських курсах і водночас працювала в конторі “Рибзбут”. У споживчій кооперації з 1950 року: економіст, старший товарознавець торговельного управління облспоживспілки. Без відриву від виробництва з відзнакою закінчила Одеський кооперативний технікум і очолила продовольчий відділ торговельного управління. Коли 1968 року була створена госпрозрахункова контора з торгівлі продовольчими товарами, керуючою призначили Есфір Йосипівну. Загальний її стаж у споживчій кооперації – 33 роки.
Вона дуже сумлінно і відповідально ставилась до виконання своїх обов’язків, маючи добрі організаторські здібності, вміло забезпечувала безперебійне постачання продовольчих товарів в усі куточки області. Правління облспоживспілки неодноразово нагороджувало Есфір Йосипівну грамотами та цінними подарунками.
Л. І. Должкова (15.03.1925 - 04.01.2017)
Їй довелося пережити окупацію. Відразу після визволення Миколаєва пішла навчатися до торговельно-кооперативної школи. З того часу все її життя пов’язане зі споживчою кооперацією Миколаївщини. В серпні 1944 року була направлена на практику в Арнаутівське сільське споживче товариство Вознесенського району, а згодом на самостійну роботу в Щербанівське сільське споживче товариство цього ж району, де працювала до квітня 1945 року. Завзяту працівницю направили на подальше навчання. Після нього працювала бухгалтером облкоопторгу, облкоопбудторгу, торговельно-кооперативної школи. Без відриву від виробництва закінчила Херсонський кооперативний технікум. У 1967 році була організована торговельно-гуртова контора «Облкооплісгоспторг», де Лідія Іванівна беззмінно пропрацювала головним бухгалтером 16 років до виходу на заслужений відпочинок. Упродовж 40 років роботи в системі була знана як сумлінний, грамотний, відданий кооперації спеціаліст. Неодноразово нагороджувалась грамотами правління облспоживспілки та цінними подарунками, у колег користувалася заслуженим авторитетом. Вона завжди цікавилась справами споживчої кооперації, читала спілчанські газети – всеукраїнську «Вісті» та обласну «Центральний ринок», ділилася своїми спогадами.
В. С. Чаленко (12.06.1927 - 25.10.2012)
Перед початком війни він закінчив 7 класів, а 1944 року його призвали до армії. Служив 9 років. Після демобілізації навчався у торговельно-кулінарній школі. З 1959 року працював директором Миколаївського міськкоопторгу, без відриву від виробництва закінчив Львівський торговельно-економічний інститут. 11 років очолював контору матеріально-технічного постачання «Облкооппостач», в 1976-1992 роках працював директором обласної бази облкооплісгоспторгу, а в 1992-2001 роках – заступником директора обласного об’єднання ринків. Незважаючи на похилий вік, він був відданий системі споживчої кооперації області майже до останніх днів свого життя. На всіх посадах був сумлінним, ініціативним, компетентним, принциповим керівником. Неодноразово обирався членом ради облспоживспілки, делегатом кооперативних з’їздів. Його відзначено п’ятьма медалями, Знаком пошани Центральної спілки споживчих товариств України.
Л. П. Ляпінова (нар. 17.09.1928)
Після закінчення середньої школи вона вступила до Московського економіко-статистичного інституту, який закінчила в 1951 році за фахом «економічна статистика». У споживчій кооперації Миколаївщини з 1970 року. Працювала економістом відділу праці та зарплати, економістом планово-економічного відділу, начальником управління організації й техніки торгівлі облспоживспілки. Найбільше її ділові якості й організаторські здатності розкрилися за 12 років на посаді начальника управління організаційно-массової роботи. Обиралася членом ради облспоживспілки. Підготовлені нею заходи завжди проходили на високому рівні. Її сумлінна праця неодноразово відзначалася грамотами правління облспоживспілки, цінними подарунками. Лідія Павлівна не пориває зв'язків зі споживчою кооперацією і тепер, цікавиться її проблемами, успіхами, новими починаннями, допомагає колегам порадами. І сьогодні вона залишається активним пайовиком.
М. Я. Лебедєва (нар. 21.11.1930)
Після закінчення середньої школи Марія Яківна вступила до Одеського кооперативного технікуму, який закінчила в 1949 році. Відтоді її доля нерозривно пов'язана із системою споживчої кооперації області. З посади плановика Баштанскої райспоживспілки в 1953 році була переведена на роботу в аппарат облспоживспілки старшим економістом планового відділу. Пройшла всі щаблі професійного зростання в цьому відділі, а з 1971 року до виходу на пенсію в 1986 році була його начальником. Зарекомендувала себе грамотним, принциповим, відповідальним фахівцем і керівником. Була обрана членом правління й членом ради облспоживспілки.
Її довголітня й сумлінна праця відзначена медалями «За доблесну працю», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці», Почесними грамотами правління облспоживспілки. Незважаючи на похилий вік, Марія Яківна, як завжди, активний кооператор, вона жваво цікавиться, чим живе споживча кооперація Миколаївщини, ділиться з колегами своїм досвідом.
В. Я. Русанова (24.10 1934 - 02.01.2016)
На її долю випало нелегке дитинство на окупованій території, до першого класу пішла лише десятирічною. Після закінчення середньої школи вступила до Львівського торговельно-економічного інституту і 1960 року одержала диплом товарознавця вищої кваліфікації. Відтоді працювала в облспоживспілці – товарознавцем культтоварів, методистом навчально-консультаційного пункту, 18 років - начальником відділу культтоварів і галантереї гуртово-торговельної контори, потім - заступником керуючого цієї контори. У 1989 році була переведена на посаду старшого товарознавця відділу експортних поставок, а згодом провідного економіста. Валентина Яківна відзначалася високим професіоналізмом, принциповістю, компетентністю, відповідальністю, неодноразово нагороджувалась грамотами правління облспоживспілки, цінними подарунками, Виховала не одне покоління кооператорів, які досі з вдячністю її згадують. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, вона не поривала зв’язків зі споживчою кооперацією, завжди цікавилась її справами.
В. Й. Тулуб (нар. 17.04.1935)
Після закінчення семирічки пішов навчатися до Миколаївського технікуму залізничного транспорту, який закінчив у 1956 році, коли й розпочав трудову діяльність помічником машиніста. Потім була служба в армії. Працював директором Баштанського заводу будівельних матеріалів, а в 1966 році був обраний головою правління райспоживспілки. Без відриву від виробництва навчався в Львівському торговельно-економічному інституті. Енергійного керівника в 1969 році обрали заступником голови правління облспоживспілки з питань будівництва. На цій посаді працював 11 років. Під його керівництвом було збудовано чимало кооперативних об'єктів різного призначення. З 1982 по 1984 роки В. Й. Тулуб - начальник відділу інформаційно-диспетчерської служби облспоживспілки, наступні 9 років – генеральний директор виробничо-технічного об’єднання «Миколаївкоопавтомех», а з 1993 по 1998 роки – перший заступник голови правління, член правління і ради облспоживспілки. Володимир Йосипович як здібний організатор, принциповий і компетентний керівник зробив вагомий внесок у розбудову споживчої кооперації Миколаївщини. Його відзначено медалями «За звитяжну працю», «За трудову відзнаку», а 1995 року - званням «Заслужений працівник сфери послуг України». Незважаючи на вік, він продовжує працювати і очолює миколаївське акціонерне товариство «Фрост», не пориває зв’язків зі споживчою кооперацією, входить до ради облспоживспілки.
В. Г. Гурко (нар. 07.06. 1937)
У 1956 році він закінчив 10 класів і був призваний до армії. В 1959-1968 роках працював на Чорноморському суднобудівному заводі, а з 1969 року по 1975-й - завідувачем магазину учнівського споживчого товариства ім. Коларова. З 1975 по 1980 роки - депутат, голова виконкому Тернівської селищної ради Центрального району м. Миколаєва.
Володимир Григорович без відриву від виробництва закінчив Миколаївський кооперативний технікум та Миколаївський суднобудівний інститут і з 1980 по 1990 рік працював заступником голови правління учнівського споживчого товариства ім. Коларова, потім в апараті облспоживспілки обіймав посади начальника продовольчого управління, керуючого конторою «Облкооплісгоспторг», а перед виходом на заслужений відпочинок – знов заступника голови правління учнівського споживчого товариства. Всього в системі споживчої кооперації відпрацював чверть століття. Виявив себе відповідальним, сумлінним спеціалістом і керівником, самовідданим кооператором.
Після виходу на заслужений відпочинок не пориває зв’язку зі споживчою кооперацією. Його часто можна бачити в облспоживспілці, він жваво цікавиться її справами.
В. Р. Островський (нар. 1.12.1938)
У 1956 році після закінчення середньої школи Володимир Романович вступив до Одеського торговельно-кооперативного технікуму, а в 1958 році як випускник цього навчального закладу й молодий фахівець був направлений в Арбузинську райспоживспілку. З тієї пори його доля 44 роки була нерозривно пов'язана зі споживчою кооперацією Миколаївщини. Працював старшим товарознавцем Первомайської міжрайбази, заступником директора Вознесенської міжрайбази. Без відриву від виробництва закінчив Львівський торговельно-економічний інститут, після чого став заступником директора Миколаївської універсальної торговельної бази, а в 1970 році був обраний головою правління Миколаївської райспоживспілки. З 1974 по 2002 рік працював заступником голови правління облспоживспілки.
На всіх посадах він зарекомендував себе грамотним, ініціативним керівником, вміло використав свої знання в управлінні багатогалузевим кооперативним господарством. Його сумлінна праця була відзначена орденами Дружби народів, «Знак Пошани», медаллю «Ветеран праці». Справу батька сьогодні продовжує Ігор Володимирович Островський - голова правління міського споживчого товариства ім. А. М. Серебрича.
Вийшовши на заслужений відпочинок, Володимир Романович не пориває зв'язки зі споживчою кооперацією. Він продовжує ділитися своїм безцінним досвідом з молодими кооператорами, обраний членом ради облспоживспілки, бере участь у всіх її заходах.
В. Д. Авраменко ( 22.03.1940 - 01.04.2013)
1957 року після закінчення середньої школи в рідному селі Новополтавка Новобузького району правління тамтешнього сільського споживчого товариства направило його на 6-місячні курси завідувачів магазинами при Миколаївській торговельно-кооперативній школі. З цього часу доля Віктора Дем’яновича міцно пов’язана зі споживчою кооперацією області. Першим місцем роботи став магазин №2 Новополтавського сільського споживчого товариства. Згодом Молодому працівнику довірили посаду заступника голови правління цього товариства. Без відриву від виробництва продовжив навчання - в Херсонському кооперативному технікумі.
З 1963 року по 1967 роки був директором ресторану «Схід» Новобузької райспоживспілки, потім, працюючи головою правління Новобузького сільського споживчого товариства, закінчив Львівський торговельно-економічний інститут. На той час у дію було введено Новобузьку міжрайбазу, яку Віктор Дем’янович беззмінно очолював упродовж 34-х років. Він досконало знав гуртову торгівлю і організовував роботу міжрайбази на високому рівні: були запроваджені новітні на той час технології руху товарів. До виконання своїх службових обов’язків ставився дуже відповідально. Його праця була відзначена медаллю «Зазвитяжну працю», Подякою правління Укоопспілки, грамотами правління облспоживспілки. Будучи на заслуженому відпочинку він не поривав зв’язків зі споживчою кооперацією, цікавився її роботою, ділився досвідом, давав поради.
В. М. Кузьмук (нар. 18.08. 1943)
Вона пов’язала свою долю зі споживчою кооперацією, коли пішла навчатися на ревізійне відділення Миколаївського кооперативного училища, яке закінчила у 1965 році. Трудову діяльність Валентина Михайлівна розпочала ревізором Березнегуватського райспоживтовариства. Після навчання в Уманській школі ревізорів 1969 року була переведена на роботу в контрольно-ревізійне управління облспоживспілки. Працюючи економістом Інгульського споживчого товариства Баштанської райспоживспілки, закінчила Львівський торговельно-економічний інститут за спеціальністю «Економіка торгівлі». З 1974 року економіст, старший економіст, а з 1979 року по 2002 рік – начальник планово-економічного відділу. Як принциповий, відповідальний спеціаліст, вимогливий керівник була обрана членом ради облспоживспілки. Неодноразово відзначалася грамотами правління.
Валентина Михайлівна залишається активним пайовиком, відвідує заходи, які проводить облспоживспілка за участю ветеранів, як і раніше, вона енергійна, бадьора, оптимістично налаштована людина, з якою приємно спілкуватися.